Комп’ютерний клас для школи, вуличне освітлення в селі, навчання в престижних вузах, стажування за кордоном, новий тренажерний зал чи зйомки фільму про рідне місто… Все це можна втілити в життя завдяки грантам. Грант – це цільові кошти, що виділяються донорськими організаціями на різноманітні суспільно-значущі проекти, конкретні наукові дослідження, підготовку кадрів чи інші цілі. Надання гранту визначається вимогами грантодавця та відбувається за підсумками проведення грантового конкурсу. Про тонкощі та нюанси здобуття грантів “Громадський простір” поспілкувався з Лілією Атнажевою, експертом в сфері проектної діяльності.

Ми ж в ICI зібрали для Вас Топ-11 запитань-відповідей, пов’язаних з розробкою та втіленням проєктів у рамках нової рубрики КПП. А щоб не читати зайвого в епоху інформаційного шуму оформили їх у зручний формат, де Ви отримаєте відповіді тільки на цікаві безпосередньо Вам питання натиснувши на них.

– На практиці буває і так, і так. Якщо є бажання втілити в життя щось хороше і є кілька осіб, здатних працювати разом, щоб це хороше реалізувати, – задум стає реальністю.

– Дуже важливу. У назві проекту має бути чітко, ємко і унікально сконцентровано те, чим Ви плануєте займатись і на вирішення чого вся ця діяльність покликана. Уявіть собі, що на конкурси може приходити 100, 200, 300 проектів і всі вони називаються майже однаково. Тут важливе також вміння вирізнитись.

– Кожна донорська організація має свою форму заявки. Але розділи насправді важливі всі, починаючи від анотації проекту, інформації про організацію, опису проблеми, визначення мети і закінчуючи завданнями, планом діяльності, бюджетом та додатками.

– Фізичним особам здебільшого надають підтримку в якості стипендій на вивчення чогось, на проведення дослідницьких робіт, а на реалізацію проектів більш масштабних – дуже рідко. Наприклад, винятком може стати ініціативна група мешканців. У переважаючій більшості донорські організації працюють з громадськими неприбутковими організаціями. Можливості для залучення позабюджетних ресурсів є також і для органів місцевого самоврядування.

Якщо ж говорити про кількість осіб, охоплених заходами проекту, тобто, про цільову групу проекту, то донорська організація зацікавлена, щоб в рамках наявного бюджету, охоплення і залучення цільової групи було максимально можливе. Про успішність проекту варто говорити, коли наша мета, на яку спрямовувалась проектна діяльність, вже досягнута.

– Якщо Ви подаєте проектну заявку, в ній передбачається виконання певного плану дій, що дозволить вирішити проблему, яку Ви описувати в цій заявці. Так, буває, що не все вдається виконати, або те, що зробили, не зумовило вирішення проблеми і т.д. Що діяти, коли така ситуація склалась, порадити складно. Думаю, кожен конкретний випадок треба розглядати окремо, але такі ситуації дійсно бувають. Потім це значно ускладнює підтримку наступного Вашого проекту, навіть від іншої донорської організації, бо можуть поцікавитись відгуками від співпраці з Вами.

Тому пораджу чітко готувати проекти, а потім на совість їх реалізовувати, і все буде добре.

– Проект пишуть задля вирішення якоїсь проблеми, яка хвилює багатьох мешканців села чи міста, а отримання фінансів не може бути метою проекту. У нас часто зустрічаються фрази, особливо в посадовців, на зразок: «отримали 10 комп’ютерів на суму 100 тис. грн.,», а ще часом: «освоїли 100 тис. грн.». Це, звісно, добре, але варто зосередити увагу на тому, що, наприклад, 250 учнів школи отримали можливість відпрацьовувати свої навички роботи з комп’ютерами завдяки облаштуванню комп’ютерного класу.
Мета проекту – це насамперед спрямування на вирішення проблеми, це – зміни, які ми можемо зробити в громаді шляхом втілення плану заходів, який, власне, в проекті передбачений.

– Скажу з власного досвіду: якщо Ваша організація – дуже молода, то варто почати з невеликої суми. Так Ви отримаєте певні навички, що буде дуже корисно. Потім, коли Ви вирішите попрацювати з більшими сумами, отримана практика зможе підтвердити, що Ви вже маєте успішний досвід реалізації проектної діяльності.

Також, щоб набути досвіду, можна спочатку попрацювати партнером у великій громадській організації, яка успішно реалізувала багато проектів. Це теж буде перевагою, на противагу відсутності у Вас досвіду взагалі.

Але варто пам’ятати, що бувають конкурси, де чітко прописано, що можуть брати участь тільки організації, зареєстровані, наприклад, не пізніше 2014 року. Якщо Ваша організація зареєстрована в 2015 році, то вона ні з досвідом, ні без участі в цьому конкурсі брати не може.

– Під власним внеском може бути вказано не тільки кошти, а, частіше за все, – робота активістів/ок на волонтерських засадах, наявність власного обладнання, надання активістами матеріалів для виконання проекту (наприклад, фарби для облаштування дитячого майданчика та ін.). Але інформацію треба уточнювати в кожному конкретному випадку в донорської організації, чий конкурс Вас зацікавив.

– Зазвичай той обсяг фінансування, який був закріплений у грантовій угоді, Ви й маєте. Тут важливо також розуміти, чому у Вас не вистачило коштів. Некоректно порахували бюджет? Планували одну кількість заходів чи учасників, а тепер хочете більшу? Про всі такі випадки треба ставити до відома донорську організацію.

Якщо хочете зробити більшу кількість заходів, ніж було передбачено в бюджеті, Ви матимете чудову нагоду попрактикуватись у залученні ресурсів з інших джерел, наприклад, від мешканців, на вирішення проблеми яких цей проект направлений, від підприємців, які відкриті до реалізації суспільно важливих проектів. Можна звернутись до міської чи сільської ради. Мова йде не тільки про кошти, але, наприклад, також про безкоштовне надання обладнання, волонтерську роботу активістів та ін.

– Звісно, були й відмови, але до них треба ставитись спокійно. Так, шкода часу, зусиль, але такі ситуації є. Вони тримають в тонусі і не дозволяють задирати надто носа, стимулюють постійно вдосконалюватись. Поразку треба сприймати як можливість покращити Вашу ідею, проект для наступних конкурсів.

– Є така добра історія про Майстра і учня. Одного разу учень запитав у Майстра: «Майстре, а чи довго чекати змін?», і отримав відповідь: «Якщо чекати – то довго».

У нас у всіх є різні причини нічого не робити, починаючи від пояснень «це справа міської чи сільської ради, їх вибрали – нехай і займаються» і власних побутових проблем, які вимагають нашого часу, закінчуючи просто невпевненістю у власних силах. Але всі ці фактори стримують від того, щоб почати щось нове, важливе для багатьох, а не тільки для себе одного.

Причини, якими ми виправдовуємо свою пасивність насправді заслуговують на розуміння. Але варто подивитись навколо і запитати себе, чи хочу я, щоб і далі решту мого життя було так? Чи мене все влаштовує? Я тут живу, тут живуть мої діти і я хочу, щоб у моєму місті чи селі мені було комфортно! Якщо від того, що я почну якийсь важливий проект, стане краще ще комусь – це чудово, але й мені теж стане краще. Тому бажаю людям, які хотіли б щось зробити, але досі не наважувались, почати! Ви заслуговуєте на добрі зміни!