Ті, що шиють для NASA

Без кравчинь багато ключових космічних місій NASA могли просто не стартувати з Землі.

Жінки, що завжди лишаються за кадром, шиють критично необхідні компоненти для польотів у космос – від скафандрів для “Аполлона” до деталей марсоходів.

Одна з них, Лін Фам, у буквальному сенсі – зіркова кравчиня. Ця жінка працює в майстерні Лабораторії з розробки ракетних і реактивних двигунів. Вона створює спеціальні багатошарові ковдри для термоізоляційного покриття, без яких не обходиться жоден космічний корабель, що покидає Землю.

Ці речі – не для гламурних вечірок, але Лін працює з матеріалами “от кутюр”.

Зонд Кассіні (перший проект NASA, до якого долучилася Лін) полетів на Сатурн, закутаний у тонкий шар золота, яке мало забезпечити витривалість апарата протягом 19-річної подорожі.


До речі, ваше взуття має більше спільного з міжпланетним космічним кораблем, ніж ви думаєте. Термоковдри створюють на тих самих індустріальних швейних машинах, що й взуття, а потім прикріплюють до каркаса корабля, щоб вони не відділилися під час запуску.

Дитинство Лін минало у В’єтнамі. Тоді вона й “мріяти не могла”, що працюватиме в NASA, і нізащо б не повірила, якби почула, що шитиме речі для космічної агенції.

Але наприкінці 1970-х, після падіння Сайгона, її родина мусила рятуватися втечею з країни, і Лін потрапила до Сполучених Штатів. У сім’ї було ще шестеро дітей, тому їй довелося заробляти на життя.

Її рідні придбали дві швейні машинки та почали продавати вдома одяг, виготовлений уночі.

“Ми шили сукні, блузки, сорочки та інше вбрання. За одну річ заробляли десь із п’ятдесят центів”, – розповіла Лін проекту “100 жінок”.


Вдень жінка працювала в компанії, яка випускала спідню білизну, а раз на тиждень відвідувала заняття інженерів-електромеханіків.

То були часи розквіту інженерної справи в Каліфорнії. А в NASA якраз оголосили про набір спеціалістів.

За порадою друга Лін спробувала влаштуватися на роботу в Лабораторію з розробки ракетних і реактивних двигунів. І в 1994 році почала працювати в космічній агенції – її прийняли в групу кабельних систем для місії Кассіні, що мала вирушити до Сатурна.

Ця філігранна робота – приєднання окремих дослідних приладів до центрального джерела живлення космічного апарата – потребувала надзвичайних зусиль. Команді Лін знадобилося для цього три роки.

“Так само, як на швейних фабриках переважно працюють жінки … монтаж кабелю теж виконують жінки, бо ми вправно працюємо руками”, – пояснює вона.

“Монтаж кабелю теж виконують жінки, бо ми вправно працюємо руками”, – розповідає Лін Фам.

Відділ виготовлення термоізоляційних ковдр (або “щитова майстерня”, як її називають у NASA) – це невелика група, що складається майже винятково з жінок. Вони обережно зшивають більш ніж 20 окремих шарів покриття (деякі з них неймовірно тонкі, всього 0,001 дюйма завтовшки).

Подібно до костюма ручної роботи, кожну ковдру моделюють, кроять і припасовують.

“Це як індивідуальний пошив, – каже Лін, – їх усі шиють вручну”.

NASA не просто так наймає на цю роботу жінок із кравецьким досвідом. Колись інженери ніяк не могли зрозуміти, як працювати з тефлоном (матеріалом, яким вкривають сковорідки для захисту від пригорання). Вони були розгублені.

А Лін підказала, що можна підігнути краї матеріалу і підрубити його, як сорочку.

І вдалося.

Наразі Лін замикає довгу низку жінок, чия майстерність була незамінною знахідкою для NASA.

У програмі “Аполлон”, за якою перші люди полетіли на Місяць, працівників компанії Raytheon, постачальника оборонного відомства США, залучили до “плетення” програмного забезпечення для космічного корабля.

Їх називали “старенькими”, хоча насправді серед них було багато молодих жінок.

Вони пропускали мідний дріт крізь крихітні магнітні петельки і так створювали окремі одиниці й нулі програмного коду. Але їхня роль у цьому неймовірно копіткому і високоточному процесі залишалася практично непомітною для зовнішнього світу.

А кравчині компанії-виробника жіночої спідньої білизни Playtex започаткували нові техніки шиття, щоби створити скафандри для команди “Аполлона”.

Працюючи з безпрецедентною точністю (а часто й до пізньої ночі), ці жінки своєю інноваційною діяльністю уможливили політ людини в космос.

Подібно до інших прихованих постатей з дослідницького центру аеронавтики NASA, їхні історії переважно залишаються за кадром.

Однак для Лін сама ця робота – втілення мрії всього життя.

“У дитинстві я вдивлялася в небо й думала: “От би торкнутися однієї з тих зірок”. А потім потрапила сюди і тепер сама виготовляю речі, які вирушать на далекі планети”.

“Навіть у найсміливіших мріях я не могла собі такого уявити”, – щиро зізнається вона.

 

Джерело: https://www.bbc.com

Напишіть відгук