16 днів проти насильства – для чого вони нам та чому це так важливо для світу?
І чому саме ці дати? Все почалося з червня 1991 року, коли Центр Жіночого Глобального Лідерства та учасниці/ки з 20 країн світу на Форумі з питань жінок, насильства та прав людини, представленого учасницями з 20 країн світу, закликали до глобальної кампанії “16 Днів проти гендерного насильства”. Україна приєдналася до ініціативи у 2000 році. Щороку понад 1000 організацій з більш як 100 країн проводять різні заходи, інформаційні кампанії присвячені 16 дням проти насильства, щоб привенути увагу громадськості до актуальних для суспільства проблем насильства в сім’ї, торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Щоб дізнатись детальніше про кожен із днів натисніть на дату чи назву
Присвячений сестрам Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури Трухильо у Домініканській Республіці у 1960 році.
Міжнародний день усунення насильства проти жінок має на меті підвищення обізнаності широкої громадськості про системне насильство проти жінок всього світу: згвалтування, домашнє насильство, вбиства, калічення та аб’юз; його окремою ціллю є підкреслення факту, що розмах та істинна природа проблеми часто є прихованими, замовчуваними, табуйованими.
Присвячений правозахисній діяльності жінок та вшануванню діяльності, пропаганді і вагомим вчинкам опору.
Окрім погроз та нападів, з якими стикаються всі захисники прав людини, правозахисниці стикаються зі специфічними загрозами, такими як сексуальне насильство, наклеп, залякування, у тому числі щодо членів їхніх сімей, для того, щоби завадити їм робити свою роботу.
Відзначається щорічно з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на проблему ВІЛ/СНІДу, які стрімко поширюються у цілому світі.
За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилися. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%[1]. Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він становить 1,1%[2]. Щодня в Україні реєструється 48.5 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією[1]. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок[3]. За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 825 тисяч.
ВІЛ та СНІД- це одна з найсучасніших проблем Світу, тому цій темі присвячуються конференції та демонстрації щодо СНІДу та його профілактики. Не варто забувати, що ця хвороба смертельна. Але вчені вже знайшли спосіб як затримати цю хворобу.
У 1949 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами.
Метою цього Дня є викорінення таких сучасних форм рабства, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, найгірші форми дитячої праці, примусові шлюби, продаж наречених, передання у спадщину вдів і насильницьке вербування дітей для подальшого використання у збройних конфліктах. За даними ООН, сьогодні у світі близько 40,3 млн людей є жертвами сучасних форм рабства, включаючи 24,9 млн жертв примусової праці та 15,4 млн жертв примусових шлюбів. За оцінками експертів, щорічно майже 2 млн людей стають «живим товаром».
Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року, який відзначається щорічно, щоб привернути увагу до важливості інтеграції осіб із інвалідністю в життя суспільства.
Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства — людей із інвалідністю. Ця мета була поставлена у Всесвітній програмі дій відносно людей з інвалідністю, прийнятій Генеральною Асамблеєю в 1982 році і названа Десятиліттям людей з інвалідністю. На сьогодні рівень інвалідізації мешканців планети становить більше 1 мільярда людей, або 15 відсотків населення Землі.
Генеральна Асамблея ООН в 1985-му році на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам відзначати 5 грудня як «Міжнародний день волонтерів в ім’я економічного і соціального розвитку», присвячений особам, що займаються волонтерством.
У своїх щорічних посланнях з нагоди Дня волонтерів Генеральний секретар ООН високо оцінює роль і значення волонтерів незалежно від того, який конкретно діяльністю вони займаються. Він зазначає використання інформаційних технологій в волонтерській діяльності: у створенні баз даних і веб-сайтів, розробці навчальних планів для шкіл, а також інших завдань, які можна виконати з домашнього комп’ютера. Генеральний секретар закликає уряди створювати більше можливостей для добровольців в ім’я розвитку.
“Монреальська різанина” – масове вбивство в 1989 році у Монреалі (Канада), коли було вбито 14 студенток Монреальського Університету Інженерної школи через те, що “вони були феміністками”.
Розстріл жінок у Монреалі був над-яскравим епізодом феміциду на грунті мізогінії мав великий резонанс у канадському суспільстві: він загострив увагу на проблемі насильства проти жінок та призвів до жорсткішого контролю над розповсюдженням вогнепальної зброї у Канаді. В пам’ять про напад у Канаді запроваджено Національний день пам’яті та боротьби з насильством проти жінок (День білої стрічки).
10 грудня 1948 року уряди країн-членів ООН визнали права людини “на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків”, підписавши Загальну Декларацію Прав Людини.
10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, що проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. Декларація не носить обов’язкового характеру. В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.
Багато країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції. Її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів з прав людини, укладених з 1948 року. Найбільш широкими обов’язковими угодами з прав людини, укладеними під егідою ООН, є Міжнародний пакт про цивільні і політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, підписані 16 грудня 1966 року. За дотриманням прийнятих пактів, конвенцій і договорів з прав людини спостерігає Верховний Комісаріат ООН з прав людини. Верховний комісар відряджає своїх посланців в різні країни світу для складання звітів про дотримання прав людини на місцях. Якщо права не дотримуються, то в справу вступають трибунали.
