8 березня сьогодні відзначається як Міжнародний день боротьби за права жінок, але його історія має глибоке коріння у боротьбі жінок за рівноправність. Витоки цього дня пов’язані з рухами за жіночі права, що виникли у XIX – на початку XX століття.

Одним із ключових моментів було страйкування текстильниць у Нью-Йорку в 1857 році, які вимагали кращих умов праці та гідної оплати. Подальші страйки та демонстрації привели до активного обговорення соціальних та економічних прав жінок. У 1910 році на Копенгагенській конференції Клара Цеткін запропонувала відзначати Міжнародний день боротьби за права жінок. Вперше цей день офіційно відзначили у 1911 році в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії. У 1977 році ООН офіційно визнала його Міжнародним днем боротьби за права жінок і мир.

Право на освіту. В історії жінки довго не мали доступу до освіти. Проте з XIX століття ситуація почала змінюватися. Наприклад, у Франції жінки отримали право навчатися в університетах у 1861 році, у США – в 1830-х, а в Україні перші жінки вступили до університетів у кінці XIX століття.

Право голосу. Це стало результатом активних суфражистських рухів. Першою країною, що надала жінкам виборче право, стала Нова Зеландія у 1893 році. У США жінки здобули це право у 1920 році, у Франції – у 1944 році, в Україні – у 1919 році.

Право на працю та рівну оплату. Хоча жінки працювали завжди, у багатьох країнах вони стикалися з обмеженнями щодо професійної діяльності. Поступове визнання рівних трудових прав відбулося у ХХ столітті. Наприклад, Конвенція МОП 1951 року закріпила рівну оплату за рівну працю.

Право обіймати державні посади. У багатьох країнах жінки не могли займати керівні посади чи працювати у державному управлінні. Лише у XX столітті ці бар’єри почали падати. Наприклад, перша жінка-прем’єр-міністр – Сірімаво Бандаранаїке у Шрі-Ланці (1960 рік), а перша жінка-президент – Віґдіс Фіннбоґадоттір в Ісландії (1980 рік).

Право на розлучення. У багатьох суспільствах жінки довгий час не могли самостійно ініціювати розлучення, що позбавляло їх можливості залишити небезпечні або невдалі шлюби. Лише в XX столітті це право почало закріплюватися в законодавстві різних країн.

Право на спортивні змагання. Довгий час жінки були виключені з багатьох спортивних подій. Наприклад, Кетрін Світцер стала першою жінкою, яка офіційно пробігла Бостонський марафон у 1967 році, хоча організатори намагалися її зупинити під час забігу.

Право носити штани. У багатьох країнах жінкам було заборонено носити штани аж до 1960-х років. Це правило відображало глибоко вкорінену гендерну дискримінацію в суспільстві.

Сьогодні 8 березня – це не просто свято весни та жіночності, а нагадування про тривалу боротьбу за рівноправність. Це день, коли варто говорити про досягнення жінок та проблеми, що ще потребують вирішення: гендерний розрив в оплаті праці, насильство за ознакою статі, дискримінацію в кар’єрі та політиці.

Відзначаючи цей день, ми не лише вшановуємо історію, а й підтримуємо подальший рух до рівності та справедливості для всіх.