Кейси та поради від медійниць
Плутанина між сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю, екзотизація транс*людей, деднеймінг та місгендернінг, а також ігнорування проблем ЛГБТ-людей і недостатня репрезентація ЛГБТ-спільноти – це те, що об’єднує український та німецький медійний простір. Трансгендерний перехід медіа досі називають «трансформацією», а описують як «зненацька ця дівчина стала хлопцем». Словосполучення «небінарні персони» досі лякає журналістів, а мас-медіа продовжують нав’язувати «традиційні» стандарти стосунків та соціальних ролей. Про ці та інші неочікувані результати мого міні-дослідження, – читайте далі.
Що кажуть українські дослідження?
Цьогоріч, у Прайд-місяць, експерти Інституту масової інформації дослідили, як та що пишуть українські засоби масової інформації на тему ЛГБТ, які джерела інформації використовують, та які порушення стандартів якісної журналістики досі є в медіа.
Моніторинг проводився з першого по 15 травня включно у 20 загальнонаціональних онлайнових медіа. У цей період було зафіксовано 212 матеріалів, що стосувалися ЛГБТ-спільноти.
Найбільше згадок ЛГБТ+ було на сайті інформаційної агенції «УНІАН» (11,3%), «Кореспондент» та 24 канал (9,4%) і «Страна.UA» (9,4%).
Кожен третій матеріал стосувався ЛГБТ-спільноти загалом, кожен п’ятий матеріал – стосувався трансгендерних людей. Про геїв писали лише у 8,5% матеріалів. Вперше за всі роки моніторингу, в медіа з’явилися згадки про небінарних осіб – 2,8%. Найменше згадок – про бісексуалів (1,9%) та лесбійок (1,4%).
Деякі матеріали містили некоректну лексику (5,2%), а також мову ворожнечі (1,9%). За оцінками Інституту масової інформації, конструктивні матеріали складали лише 2,4%.
Передруки інформації про ЛГБТ+ складали 37,3%, інформація з соцмереж містилася у 17% матеріалів. Лише 11,8% медіа-продуктів мали офіційне джерело інформації.
А що в німецьких дослідженнях?
За результатами опитування You Gov, яке було проведено в 2021 році, 61% опитаних німецьких респондентів не належать до ЛГБТ-спільноти та не мають родичів та близьких друзів, які належать до ком’юніті. За результатами іншого опитування LGBT + Pride 2021, проведене Ipsos, 60% опитаних особисто не знайомі з геями чи лесбійками, 80% – не знайомі з бісексуалами, а 89% – з транс*людьми. Ці дані свідчать про те, що образ ЛГБТ-спільноти в Німеччині формують більшою мірою саме медіа, а також фільми та серіали.
Такі дослідження як «Sichtbarkeit und Vielfalt: Fortschrittsstudie zur Audiovisuellen Diversität» (2021), «Wie divers sind Netflix & Co, welche Geschlechterbilder gibts beim Streaming?» (2020) та «Audiovisuelle Diversität? Geschlechterdarstellungen in Film und Fernsehen in Deutschland» (2017) також демонструють, що ЛГБТ-люди недостатньо представлені в засобах масової інформації.
У дослідженні «Darstellung von LSBTI im fernsehen und den medien» (2017) було проаналізовано 3500 годин телевізійних програм. За результатами, 60% героїв програм були гетеросексуальними, а в інших 40% сексуальна орієнтація не обговорювалася. Відкриті гомосексуальні та бісексуальні персони з’являлися лише у декількох випусках.
Нещодавно було проведено та опубліковано дослідження різноманіття та представництва ЛГБТ-спільноти в німецьких медіа та на телебаченні «Von „geschlechtsumwandlungen“ und „schwulenehe“: mediale darstellung von LSBTI». Як зазначають дослідники, візуальна репрезентація ЛГБТ-спільноти викликає певні запитання, адже типовими зображеннями досі є «фемінні геї» та «маскулінні лесбійки». Що вже говорити про транс*людей, яких зображають, як дрег-квін?
На думку Пеггі Лозе, журналістки-фрілансерки, яка працює у громадській організації «Frankfurt Slubice PRIDE», німецькі медіа висвітлюють будь-які питання недостатньо глибоко. Це стосується, як, наприклад, питань квір, мігрантів або навіть проблем клімату.
«Поточна тенденція в більшості засобів масової інформації полягає у тому, щоб зробити найбільш клікабельні матеріали та отримати вподобання від читачів. Але вони не пропонують їм високоякісні звіти та аналізи», – вважає Пеггі.
А як правильно? Радить українська журналістка Тая Герасимова
Відповідно до професійних стандартів та етичного кодексу українських журналістів, новинні матеріали повинні бути збалансованими, правдивими та надійними. Але, як показують вище наведені дослідження, медійники не завжди дотримуються цих правил. Я поспілкувалася з Таєю Герасимовою, журналісткою та інформаційною координаторкою громадської організації «Insight», про те, як правильно та коректно писати про ЛГБТ+.
Чи завжди в текстах треба зазначати гендерну ідентичність та сексуальну орієнтацію людини?
Звісно, ні. Якщо Ваш текст про ЛГБТ-людину – ви це зазначаєте. І зазначаєте так, як сама людина про себе каже. Ми все вже звикли до геїв, лесбійок, бісексуальних та трансгендерних людей, але є люди з іншими ідентичностями та орієнтаціями, і для них важливо, щоб журналісти називали їх правильно.
А чи треба розшифровувати якісь важкі терміни, наприклад, словосполучення «небінарна людина» чи «квір-персона»?
Все залежить від формату видання. Якщо це пояснювальний текст, то треба. І це журналістська робота – пояснювати термін, про який йдеться. У новинах – не треба. За загальноприйнятими правилами, коли ми в тексті вперше вживаємо абревіатуру, її треба розшифрувати, навіть у новинах. Це про турботу про аудиторію. Отже, якщо ви використовуєте абревіатуру ЛГБТ, краще написати в дужках розшифровку.
Чому тексти з некоректною лексикою набирають більше переглядів, ніж адекватні матеріали?
Вже декілька років весь світ обговорює стрибок хейтспічу в медіа. Чому це так? По-перше, ЗМІ орієнтуються на мову аудиторії, а вона у нас гомофобна. По-друге, проблема в тому, що деякі журналісти не знають цю тему так глибоко. Хтось також поділяє ненависницькі погляди. Але чим більше якісних текстів – тим більше мова в медіа змінюється на краще.
Чи буває візуальна мова ворожнечі?
Так, це спосіб подачі некоректної інформації. Все це, про що ми говоримо зараз – про стандарти журналістики. А конкретно цей аспект – про достовірність. Часто в новинах можна зустріти нейтральну новину, яка доповнюється провокаційною фотографією геїв з Берлінського Прайду. Текст з цією фотографією не співвідноситься.
Є ж такий стандарт про баланс думок. Наприклад, якщо ми робимо матеріал про Прайд, беремо коментарі у ЛГБТ-людей, то чи маємо ми висвітлювати думку гомофобів?
Так, деякі журналісти вважають за потрібне показувати також думку опонентів, у випадку висвітлення ЛГБТ-тематики. Чому це неправильно? Бо журналісти, які є неупередженими, відокремленими від церкви та дотримуються журналістських стандартів – мають спиратися на наукові факти. Наукові дані кажуть, що гомосексуальна та бісексуальна орієнтація – така ж норма, як і гетеросексуальна. А давати слово гомофобам, які з цим не погоджуються – теж саме, що робити сюжет про запуск ракети і брати коментарі у тих, хто вірить у пласку землю. Це антинауковий підхід.
А чи можна брати інтерв’ю у героїв, які хочуть залишитися анонімними? Чи не впливає це на достовірність?
Взагалі достовірна інформація та, яку може підтвердити три різні джерела. Якщо ви говорите про якусь ЛГБТ-людину в матеріалі – ви не можете розкривати її орієнтацію без згоди цієї людини. Це називається аутинг – примусове відкриття сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності.
Чи треба видаляти гомофобні коментарі під матеріалами про ЛГБТ+?
Якщо це дискусія чи суперечка – це ок. Але якщо коментатор пише, що «всіх їх треба вбити, вивезти кудись», то треба видаляти особливо негативні коментарі, які не несуть нічого раціонального. Часто в коментарях люди ставлять запитання, і наші читачі допомагають розібратися з якоюсь темою, зокрема, це стосується і питань ЛГБТ+.
ТОП-3 поради від німецької журналістки
ТОП-3 поради від німецької журналістки
Як зазначає німецька журналістка Пеггі Золе, в німецьких медіа тема ЛГБТ+ існувала і п’ять, і десять років тому. Особливо це стосується політичних рухів за та проти одностатевих шлюбів, які легалізували в 2017 році. Відтоді німецькі медіа також беруть на себе ініціативу та розглядають тему прав одностатевих родин.
«Чого не вистачає досі, так це глибинного висвітлення таких важливих питань як, наприклад, штучне запліднення та витрати на нього. Проте вже почали висвітлювати питання потреб небінарних та транс*людей – на останніх виборах, які були 26 вересня, вперше до парламенту було відібрано двох трансгендерних жінок», – ділиться Пеггі.
На додаток, експертка пропонує ось такі універсальні поради щодо того, як висвітлювати тему ЛГБТ+.
Будьте рішучими та розповідайте всі подробиці! Не бійтеся змін. Показуйте всі труднощі, а потім вражайте наслідками, з якими доводиться стикатися квір-людям.
Покажіть, що існують не лише квір. Наприклад, чому Аліса Вайледь, лесбійка, є лідеркою німецької популістської партії AfD? Передачі на зразок «Women of the New Far Right» (виходили минулоріч на радіо Deutschlandfunk) дуже допомагають зрозуміти всю складність нашого суспільства.
Повідомляйте про квір не лише як про «квір», але й включайте їх у порядок денний – як вчених, експертів, активістів. Особливо це стосується місцевих ЗМІ. Це правило також важливе й для інших вразливих груп, наприклад, мігрантів, людей з інвалідністю тощо.
Загальні рекомендації
Спираючись на власний досвід написання текстів на ЛГБТ-тематику (а я пишу про це вже близько п’яти років), а також на інформацію, яку я отримувала на різноманітних українських і міжнародних медійних школах, та з різної професійної літератури, я сформувала перелік порад щодо того, як писати коректно та толерантно.
Якщо ви негативно або упереджено налаштовані, то не варто писати матеріал на ЛГБТ-тематику. Звичайно, є ймовірність того, що попри ваше ставлення текст вийде неупередженим та стане справжнім взірцем толерантної журналістики, але шанс цього дуже маленький.
Скажіть «ні» простим поясненням та стереотипам. «Одностатеві стосунки – це не природно, бо це огидно», «ЛГБТ+ – це гріх, бо так написано в Біблії», «Гендеру не існує – це все просто мода». Ні, так не підходить. У своїх матеріалах варто спиратися тільки на доказані факти, офіційні джерела та коментарі фахових експертів.
Мова ворожнечі, яка написана в лапках – все ще залишається мовою ворожнечі. Якщо роблячи репортаж з Прайду ви керуєтеся правилом балансу думок, та цілеспрямовано йдете за коментарем до праворадикалів – зупиніться. Не варто надавати майданчик для просування гомофобії та трансфобії. Агресивні закиди – це зовсім не про баланс думок. Пам’ятайте також, що певною мірою, ви відповідальні за всі цитати, які використані в матеріалі.
Подумайте про вдале оформлення матеріалів. Обирайте світлини так, щоб протидіяти стереотипам, а не закріплювати їх (це знов до слова про «фемінних геїв» та «маскулінних лесбійок»). На безкоштовних стоках сьогодні є достатньо картинок та фотографій, якими можна вдало доповнити свій матеріал.
Disclaimer: This material is prepared as part of the Writing for Diversity project with the support of the Eastern Partnership Program of the German Federal Foreign Office.
