Самореалізація в житті – складний процес, що залежить від багатьох обставин. Саме на них часто списують те, що вона зрештою не вдається. Проте відомий психолог Бенджамін П. Гарді переконаний: річ лише в нас самих, наші можливості значно ширші, ніж ми уявляємо.
У 1978 році вчена-психолог із Гарварду Еллен Ланґер проводила важливий дослід. Вона розділила мешканців будинку для літніх людей на дві однакові групи, видавши кожній з них по кімнатній рослині. Представники першої мали доглядати свою рослину, а також самостійно складати розпорядок дня. Другій групі повідомили, що про її рослину й розклад дбатиме персонал закладу.
За 18 місяців після старту експерименту в першій групі живими залишилося удвічі більше людей, ніж у другій. Таким чином Ланґер довела, що тогочасна біомедична модель, яка передбачала незалежність тіла від розуму, була хибною. Такі результати спонукали глибше дослідити вплив свідомості на тіло.
Проти годинникової стрілки
1981 року Ланґер разом з групою магістрантів переробили інтер’єр згаданого будинку, щоб у ньому все було так, як у 1959: чорно-білий телевізор, старі меблі, журнали і книги 1950-х. Це помешкання мало на 5 днів стати домівкою для вісьмох чоловіків віком від 70 років. Коли вони прибули, то дістали вказівку не просто обговорювати відтворену епоху, а й поводитися так, ніби вони, на 22 роки молодші, дійсно живуть у той час. «Якщо вам це вдасться, то ви дійсно почуватиметесь, як у 1959», ‒ пояснила Ланґер учасникам експерименту.
Також цих пацієнтів відтоді почали доглядати як п’ятдесяти-, а не сімдесятирічних. Так, ніхто не допоміг занести речі сходами будинку тим, котрі були згорблені й не могли ходити без милиць. Їхні дні проходили за прослуховуванням радіопрограм, переглядом фільмів, обговоренням спортивних подій та інших «новин» часу, в який їх перенесли. Усе, що відбулося після 1959 року, не могло бути згаданим у розмові. Пацієнти, їхні родини, кар’єри – усе сприймалось таким, як у тому році. Однак мета дослідження не полягала в можливості трохи пожити в минулому: це робилося, щоб на ментальному рівні змусити їх проявити енергію та біологічні реакції молодших людей.
Наприкінці тих п’яти днів чоловіки демонстрували помітні поліпшення слуху, зору, пам’яті, рухливості та апетиту. Ті, що прибули на милицях і не могли обходитися без допомоги своїх дітей, залишили будинок самостійно, несучи свої валізи в руках.
Завдяки ставленню до цих людей як до самостійних, повноцінних особистостей, а не слабких літніх людей, Ланґер та її студенти допомогли учасникам експерименту змінити погляд на власні можливості, що вплинуло й на їх самопочуття.
Усі ми актори на сцені
Ви і я – усі ми актори. Ми всі граємо ролі на різних сценах відповідно до обставин. Певної миті ти граєш, скажімо, музиканта, в інший час – батька чи матір, друга або подругу, одного з пари закоханих, студента чи викладача. Кожна окрема ситуація визначає твою роль. Проте більшість людей свідомо не розробляє своїх обставин і, відповідно, не визначає, у якій ролі буде виступати.
Люди не розуміють, що мають самі обрати для себе сцену, вирішити, ким бути, як поводитися. Вони доручають написати історію своїх життів комусь або чомусь іншому. Замість того, щоб розглядати свою особистість як гнучку й піддатливу, люди вірять, що вони «просто такі, якими є».
Те, що вии грали якусь роль у минулому, не означає, ніби ви прив’язані до неї. Просто звільніться від свого минулого, дозвольте собі розвиватися, перестаньте заганяти себе в рамки.
Пізнайте себе краще
ваша істинна сутність – це не те, ким ви є, а те, ким ви заслуговуєте бути. Ви автори свого життєпису. Ви маєте право встановлювати, яких персонажів гратимете на різних етапах свого життя.
Почавши підлаштовувати середовище під себе й вирішивши, які ролі виконуватимете, ви зможете здійснити прорив у власному особистісному та професійному розвитку. Цей процес простий:
- Встановіть для себе мету.
- Присвятіть їй себе, намагаючись потрапляти в ситуації, які змушуватимуть вас відповідати своїй меті.
- Визначте ролі, які ви повинні будеш зіграти в цих ситуаціях.
- Грайте роль, доки вона не стане вами.
- Налагоджуйте стосунки з людьми, які підтримають вас на шляху до ваших цілей.
- Повторюйте це все на вищих і складніших рівнях.
Як усвідомити свою мету?
Більшість людей проживає своє життя так само, як і в інтернеті, де вони хапливо гортають стрічку новин, заходячи на випадкові сторінки, що в ній з’являються. Не визначившись, чого хочуть від життя, люди свідомо не розбудовують свого середовища існування, а пристосовуються до нього і таким чином стають його продуктом.
Однак, коли ви зрозумієте, чого хочете, всесвіт зробить так, щоб це здійснилося.
Як? Коли ви визначитеся зі своїми бажаннями, це означатиме, що декорації розставлено. Далі попрацюйте над сюжетом, деталями та персонажами своєї історії. Найважливіше, звісно ж, це герої (саме так, у множині), яких гратимете ви, а також те, як розгортатиметься ваша сюжетна лінія.
Доки цієї визначеності не буде, ви не зможете свідомо формувати своє середовище. Тому ваш розвиток базуватиметься тільки на адаптації до зовнішніх умов. Щоб зробити його цілеспрямованим, ви мусите чітко уявляти, ким хочете стати під час наступного етапу життя.
Однак не варто будувати занадто далекосяжних планів. У такий спосіб ви встановлюєте для себе рамки заздалегідь, що суттєво обмежує ваш потенціал.
Роблячи великі кроки вперед, ви відкриєте для себе цілі всесвіти нових можливостей. На кожному наступному рівні ви здобуватимете дедалі ширше уявлення про власний потенціал та здібності. Із цього приводу Леонардо ді Капріо нібито сказав: «Кожен новий рівень твого життя вимагатиме нового тебе».
Ви не уявляєте, який насправді ваш потенціал і ким ви можете стати. Немає жодних обмежень. Будьте гнучкими і готовими до змін. Ваші перспективи й можливості зростатимуть паралельно з вашим розвитком, а отже, і ваше бачення себе в майбутньому розширюватиметься.
У мене є друг, на ім’я Ґреґ, якому тепер 41. Він успішно керує кількома бізнес-проектами. Двадцять років тому він планував накопичити 10 мільйонів доларів на банківському рахунку й облишити роботу в сорокалітньому віці.
Проте на шляху до цієї мети він краще пізнав себе й можливості для реалізації власного потенціалу. Тож тепер він активно досягає тих цілей, про які у 21 не смів навіть думати.
Як зробити досягнення цілей неминучим?
Більшість людей ідуть до своїх цілей та саморозвитку важким шляхом. Вони опираються обставинам замість того, щоб змінювати їх. В аспекті індивідуалістичної західної культури в цьому й полягає суть сили волі ‒ найповільнішого і водночас найефективнішого способу розвиватись. Це орієнтація на приріст, лінійне зростання. Тож якщо ви прагнете до змін, покладаючись лише на вольові якості, то нізащо не зможете зробити прориву в житті. Адже вашим уділом буде сізіфова праця над однаковими проблемами.
Якщо ви постановили осягнути грандіозну мету, що зовсім не відповідає вашим поточним можливостям, то самою силою волі не зарадиш. Вам знадобиться нове середовище, яке органічно генеруватиме ваші цілі, тобто умови, що змусять вас стати кращими, ніж ви є зараз. А створивши ці умови, ви природно досягнете бажаної поведінки.
Сила волі потрібна для того, щоб наважитися. А взяте на себе зобов’язання, якщо це справжнє зобов’язання, є точкою безповоротності. Жодного шансу на відступ.
Якої ролі вимагають від вас обставини?
Встановивши мету і створивши потрібні умови, треба окреслити ролі чи персонажів, яких ви гратимете, щоб досягнути своїх цілей. Річ у тім, що в кожній ситуації, зокрема і в спілкуванні з людьми, ви граєте. Ваша поведінка й ролі, які ви граєте у взаєминах з іншими, впливають на них.
Автентичність передбачає визначеність у тому, ким ви будете, якого героя гратимете. Навіть якщо на початку природа цього героя не відповідатиме вашій власній.
Якщо бути в одному образі надто довго, можна загубити свою справжню сутність. Адже справжній «ти» має постійно домагатися чогось більшого. Втім, ви дозволяєте собі погрузнути в рутині. Ви передчасно закріпили за собою певну сутність. Ви купилися на балачки про те, що ви якась фіксована, незмінна «особистість».
Ваша автентичніша сутність – це те, ким ви прагнете бути. Ваш погляд на неї здатен впливати на вас навіть на біологічному рівні, як це сталося з чоловіками в експерименті Ланґер. Коли ви змінюєте окрему частину свого життя, решта його також трансформується, набуваючи якісно нових характеристик. Тож дозвольте собі це оновлення.
Вживайтеся в роль
Ви здатні розвинути будь-яку якість чи вміння до стану довершеності. Ну гаразд, майже будь-яку. Наприклад, я не можу змінити свій зріст і стати 7 футів заввишки. Зате якби я захотів, то міг би стати музикантом, лідером, проповідником, підприємцем, учителем, письменником чи програмістом світового рівня.
Коли йдеться про навички й здібності, то ваш потенціал видається необмеженим. Якщо ви маєте чітко окреслену і встановлену мету, яка зовсім не відповідає вашим нинішнім можливостям, створили умови, що сприяють її реалізації, визначилися з потрібними ролями для себе, то все, що треба, – це поводитися так, ніби ви вже є тією людиною, якою прагнете бути.
Щоб зробити такий великий стрибок, потрібно працювати на межі власних можливостей. Часто це не дуже приємно. Ви житимете під тиском своєї ситуації. Ви почуватиметеся ошуканцем. З’явиться сильний синдром самозванця. Ваше теперішнє «я» часто проявлятиметься, незважаючи на те, що обставини вимагатимуть чогось значно більшого.
Проте кінець кінцем ви адаптуєтеся до нових умов. Ви зможете грати свою роль настільки природно, що вже не буде потреби щось удавати. З фрази «поводься так, неначе» зникне останнє слово. Ви станете саме тими, ким хотіли, і це й буде ваше істинне «я». І при цьому досягнення ваших цілей буде природним та неминучим.
Працюйте над взаєминами з людьми
Неможливо вживатися у свої ролі, не заручившись підтримкою друзів та наставників, яким ви довіряєте.
У своїй книзі «Хто тебе прикриває» Кіт Феррацці розвінчує міф про надлюдину-одинака й американську самостійницьку ментальність. На думку автора, правильний шлях до успіху пролягає крізь створення вузького кола близьких людей. Це глибокі, тісні взаємини з небагатьма довіреними особами, від яких можна отримати підбадьорення, зворотний зв’язок і безкорисливу взаємодопомогу, які потрібні, щоб повністю реалізуватися в житті.
Близькі люди – це ті, що не дозволять здатися й махнути на все рукою. Без них ви програєте. Ситуації, в які ви потраплятимете, будуть заскладними, щоб упоратись самотужки.
Підсумок: великі стрибки в невідомість
Прориви та миттєві зміни цілком можливі. Прогресія вашого особистісного росту необов’язково має бути арифметичною: вона може бути й геометричною. Ви здатні на радикальне, істотне покращення.
Ви стрибаєте у невідомість, потрапляючи в складні ситуації, що змушують фактично бути кращими, ніж ви є зараз. У таких ситуаціях треба не лише визначитися, ким ви маєште стати, але й поводитися так, ніби ви вже є такою людиною.
Пристосовуючись до складних умов, ви виростаєте у людину зі значно кращим самоусвідомленням, із ширшими поглядами на свою сутність і власні можливості.
Ваш потенціал безмежний. Ваша особистість пластична. Вибір завжди за вами.
За матеріалами Medium
Автор: Бенджамін П. Гарді
Переклад: Олександр Староста
Джерело: http://studway.com.ua
